Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
А ну-ка, вот и я, наркоманчик-гопник, решил поделиться своей историей о том, как я купил закладки и катался на электричке обдолбаный.
Дело было в прошлый вторник, когда я решил себе купить что-то крутое на трипчик. У меня уже был паль на геро, но хотелось чего-то нового, что бы зажечь на полную катушку. Решил обратиться к Максу, у него всегда были закладки разные, и он знал, где достать качественное дерьмо.
Встретились мы на детской площадке, погода была серая, но мне это не мешало. Все равно, как только я приму депресняк, мир вокруг меня станет таким же серым и унылым. Что ж, так мне и надо.
— Привет, Макс! — сказал я, перебирая пальцами свой замаскаченный кепку. — У тебя есть что-нибудь интересное?
— Конечно, бро! У меня есть свежие закладки на каннабис. Качество огонь, сам проверял! — ответил он с широкой ухмылкой на лице.
— Вот это да! Заценим! — воскликнул я, стараясь выдавить из себя энтузиазм в ожидании предстоящего путешествия. А вдруг, в этот раз оно будет настоящее? Взял я два пакетика геро, чтобы хоть как-то себя поддержать в этом сложном мире. Потом Макс достал из своего кармана каннабис, и я почувствовал, как слюнки потекли мне по щекам. Ах, как я ждал этого момента! Дальше он достал маленькую пакетик с медленным.
Я не мог удержаться и рванул открыть пакетик с геро. Чувство счастья охватило меня сразу, как только запахнул я эту гадость. Вот он, мой спаситель от реальности! Я взял небольшую дозу и начал жадно втягивать в себя эту жидкую смерть. Ощущение стало лучше, голова стала легче, а все проблемы исчезли.
А теперь самое интересное — поехать на электричке. Я сел на первый попавшийся поезд и вздремнул. Проснулся я уже на конечной станции, а глаза не могли привыкнуть к свету. Блеф, на комнате! Чувствовал себя я так, будто попал в другую реальность. Вот это был трипчик!
Медленно я поднялся с места и начал прогуливаться по платформе. Виделось, что мир вокруг меня двигается в замедленном темпе. Вокруг меня были люди — нормальные, приличные люди, которым, наверное, в голову не приходило бы кататься на электричке обдолбанными. Я смеялся над ними, ведь они не знают, что такое настоящий кайф.
«Эй, парни, а у вас что-то есть?» — спросил я у группы молодых парней, которые потягивали бензы на скамейке. «Нет, у нас своего добра полно, не нужно нам никакие закладки!» — ответил один из них и ринулся прочь. Я не расстроился, ведь я знал, что настоящий кайф — это только с закладками!Мое путешествие на электричке облетело так быстро, что я даже не успел заметить, как я вернулся на свою станцию. Но я знал, что это было самое крутое путешествие в моей жизни. Я почувствовал себя живым, вопреки своим проблемам. Вот только эти проблемы и нашли меня сразу после возвращения домой. Но знаете что? Я не сдался. Я знаю, что существует настоящий кайф, и я сделаю все, чтобы его найти!
